Види стом

Як вам вже відомо, стома - це хірургічна операція, метою якої є створення спеціального отвору, що з'єднує будь-який порожнистий орган з зовнішньою поверхнею тіла. Також термін «стома» вживають для позначення самого свища. Найчастіше стомування застосовують для виведення сечі або калових мас із організму, оскільки відповідні видільні системи більш не здатні виконувати свою безпосередню функцію. Приводом для проведення операції може послужити ряд серйозних дисфункцій, включаючи:

  • Вроджені вади (атрезія ануса, мегаколоне, доліхоколоне та ін.);
  • Набуті порушення в роботі внутрішніх органів (злоякісні пухлини, коліти, дивертикульоз ободової кишки та ін.)
  • Важкі травми (механічні, вогнепальні, хімічні).

 

Залежно від серйозності порушень, особливостей протікання хвороби і цілей, які переслідують лікарі при створенні стоми, виділяють різноманітні їх види. Маючі детальні знання про стому, яка сформована саме у вас, ви з легкістю зможете самостійно забезпечити якісний догляд, підібрати адекватну систему харчування, правильно вибрати кало-/уроприймач і спеціальні засоби догляду.

Класифікація стом

Отже, медики класифікують стоми за наступними критеріями:

Залежно від місця накладення:

  • Ілеостома - відведення сегменту тонкого кишківника назовні в області передньої стінки очеревини;
  • Колостома - відведення кінчика товстої кишки назовні в області живота;
  • Уростома - відведення кінця сечоводу в область очеревини;

Залежно від кількості стовбурів:

  • Одностовбурні - назовні виходить тільки один отвір, через який відводяться усі продукти переробки кишківника;
  • Двостовбурні - на животі присутні два отвори, через один відводяться фекалії, а через інший - слиз.

Залежно від форми свища (впливає на підбір засобів по догляду):

форма стоми

  • Круглі;
  • Овальні;
  • Неправильної форми.

Залежно від форми відведеної кишки (тільки колостоми):

  • Опуклі стоми, у яких зовнішній край виступає над поверхнею епідермісу на 1-3 см;
  • Пласкі стоми, де відведений край розташований на одному рівні з шкірним покривом;
  • Втягнуті стоми, у яких край кишки не виступає над поверхнею шкіри, а навпаки, ніби втягнутий всередину. Така форма вважається патологією і дуже ускладнює догляд.

Залежно від прогнозів щодо хірургічної реабілітації:

  • Тимчасові - закриваються відразу після нормалізації функції шлунково-кишкового тракту або сечовидільної системи;
  • Постійні - не підлягають закриттю внаслідок хірургічного видалення частини кишківника або сечового міхура.

Залежно від місця розташування стоми на тілі:

  • Абдомінальні;
  • Промежинні.

У даному циклі статей ми розглянемо специфіку життя з ілеостомою, колостомою та уростомою.

Ілеостома передбачає відведення отвору тонкої кишки на зовнішню стінку очеревини. Даний вид стомування показаний, коли існує потреба обійти товстий кишківник внаслідок запальних захворювань, таких як, наприклад, виразковий або ішемічний коліт, хвороба Крона, пухлинні захворювання з розвитком кишкової непрохідності або перитоніту. Ілеостома призначається після складних операцій на товстому кишківнику на весь період відновлення, а також у разі, якщо лікарі повністю видаляють товстий кишківник разом з анусом. В залежності від медичних показань ілеостома може бути як тимчасовою, так і постійною.

При ілеостомії, пацієнт не здатний утримувати калові маси і контролювати дефекацію. Виділення фекалій відбувається досить часто, практично безперервно. Обсяг випорожнень після кожного прийому їжі досягає приблизно 900 - 1500 мл, кал зазвичай водянистий або кашкоподібний. Оскільки фекалії надходять із тонкого відділу кишківника, вони сповнені травними ферментами, що здатні сильно травмувати шкірний покрив. Саме тому система, в якій буде накопичуватися кал, містить не тільки спеціалізовану сумку, так званий калоприймач, але й захисні кільцеві прокладки, які дуже щільно фіксуються навколо стомного отвору, запобігають протіканню, забезпечують захист шкіри навколо свища, перешкоджають потраплянню ферментів на епідерміс.

Колостома - це виведення сегмента товстого кишківника через отвір в животі. Анатомічно товста кишка дуже щільно прилягає до передньої стінки очеревини, тому колостому створюють саме в цій області по ходу розташування шлунково-кишкового тракту. Колостома завжди розташовується перед дисфункціональною ділянкою кишки, і в залежності від причин формування, носить як постійний, так і тимчасовий характер. Виходячи з локалізації, колостоми поділяють на кілька типів, а саме:

Тип колостоми

  1. Трансверзостома або поперечна колостома створюється в області поперечного відділу ободової кишки. Такі колостоми бувають петльові (двостовбурні) і кінцеві (одностовбурні). У разі петльової трансверзостоми назовні відводять надрізану впоперек петлю ободової кишки. Відповідно, на животі розташовуються відразу два отвори: вихідний, через нього відводяться фекалії, і вхідний, через який, як правило, вводять лікувальні препарати. Петльові стоми зазвичай є тимчасовим рішенням. Кінцева трасверзостома передбачає повне розрізання товстої кишки, тому в області очеревини розташований лише один отвір. Подібна трансверзостома зазвичай формується на постійній основі і часто показана при повному хірургічному видаленні низхідних відділів кишківника.
  2. Асцендостома або висхідна колостома розташовується на висхідному відрізку ободової кишки. Оскільки асцендостома локалізована в початковому сегменті товстого кишківника, фекалії будуть рідкуватими, лужними, в їх складі буде багато травних ферментів. Беручи до уваги дані особливості, необхідно ретельно доглядати за шкірою навколо стоми, придбати калоприймач відповідного типу і пити багато рідини, щоб уникнути зневоднення. Асцедостоми бувають як кінцевими, так і петльовими, як тимчасовими, так і постійними.
  3. Десцендостома або спадна колостома встановлюється практично в самому кінці ободової кишки, з накладенням отвору на нижній частині очеревини. Внаслідок такої локалізації, калові маси за своєю консистенцією і хімічними властивостями дуже схожі на звичайні випорожнення. Десцендостоми практично завжди кінцеві і формуються на тривалий період.
  4. Сигмостома або сигмовидна колостома також розташована в кінцевому сегменті товстого кишківника. Пацієнти із сигмостомою можуть управляти процесом дефекації, оскільки в сигмовидній частині ободової кишки присутні потрібні для цього нервові закінчення. Фекалії сформовані і практично не містять ферментів.

 

Варто відзначити, що створення колостоми покликане забезпечити виведення калових мас і кишкових газів, а також проведення декомпресії відділів кишківника розташованих вище, припинення надходження калових мас в товстий кишківник на час відновлення. Колостома дозволяє максимально компенсувати функції прямої кишки за допомогою допоміжних пристроїв.

Уростома - це отвір на передній черевній стінці, через який виділяється сеча, оскільки сечовий міхур видалений або відключений і не може виконувати свої функції. Уростома формується з короткого сегмента тонкої кишки. Лікарі пришивають сечоводи до одного кінця кишки, а інший кінчик відводитися назовні. При уростомі сеча виливається безперервно і мимоволі, пацієнт більше не здатний контролювати сечовипускання. Саме тому дуже важливим є адекватне споживання води (близько 9-10 склянок на день). Також важливо підтримувати кислий склад сечі, для цього можна щодня з'їдати одну таблетку вітаміну С дозуванням 500 мг. Варто відзначити, що кишка з прикріпленими сечоводами зазвичай продукує слиз, який змішується з сечею і надає їй мутнуватого вигляду. Це не обов'язково вказує на інфекційний процес. Виділення скупчуються в спеціальних сумках - уроприймачах. Також існує можливість створення внутрішнього сечового резервуара за допомогою використання частини шлунково-кишкового тракту. В такому випадку носіння уроприймача буде недоцільним.